АВТОБИОГРАФИЯ

Я, Кимович Дмитрий Дмитриевич, родился 14 октября 1971 года, в с. Плоска, Путильского района Черновицкой области, в семье рабочих.

В 1989 году закончил Плосковскую среднюю школу.

В этом же году призвался на службу в ряды Советской Армии.

В 1991 году поступил послушником в Свято-Успенскую Почаевскую Лавру и зачислен к числу братии монастыря.

С 1992 по 1996 год обучался в Почаевской Духовной Семинарии, параллельно нёс послушание библиотекаря и экскурсовода Лавры.

23 декабря  1993 года принял монашество с именем Роман.

20 февраля 1994 года за Божественной Литургией Преосвященнейшим Владыкой Фёдором, наместником Лавры, рукоположен в сан иеродиакона.

15 февраля  этого года Духовным Собором Почаевской Лавры назначен первым помощником Благочинного Лавры.

2 июня 1995 года назначен на послушание уставщика Лавры и регентом братского хора.

18 июня 1995 года в Свято-Успенском Соборе Преосвященнейшим епископом  Феодором рукоположен в сан иеромонаха.

В 1996 году назначен регентом Архиерейского хора Почаевской Лавры.

10 мая 2001 года Его Блаженством, Блаженнейшим Митрополитом Владимиром возведен в сан игумена.

В 2007 году решением Священного Синода УПЦ назначен наместником Свято-Рождества Богородицы Городищенского мужского монастыря Шепетовской епархии.

В 2008 году Преосвященнейшим Епископом Владимиром возведен в сан архимандрита с правом ношения жезла.

9 января 2009 года получил право носить игуменский посох.

В 2011 году  закончил обучение в Ужгородской Украинской Богословской Академии и получил диплом магистра Богословия.

5 мая 2009 года награжден орденом УПЦ в честь 1020 летия Крещения Руси.

16 октября 2010 года награжден орденом по случаю празднования 450 летия перенесения на Волынь Почаевской иконы Божьей Матери.

Решением Синода Украинской Православной Церкви от 20 июля 2012 г. (журнал заседаний № 64) избран епископом Конотопским и Глуховским.

Наречен во епископа 21 июля 2012 г. в храме Всех святых Киевского Свято-Пантелеимонова монастыря в Феофании. Хиротонисан 22 июля за Божественной литургией в соборном храме Свято-Пантелеимонова монастыря в Феофании. Богослужения возглавил Блаженнейший митрополит Киевский и всея Украины Владимир.

Слово архимандрита Романа (Кимовича) при нареченні у єпископа.

Ваше Блаженство, Блаженніший наш Владика і Отець!

Ваші  Високопреосвященства і Преосвященства!

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та рішенням Священного Синоду, нині угодно Богу призвати мене, недостойного, до єпископського служіння і удостоїти особливої благодаті через покладання святительських рук у таїнстві архієрейської хіротонії.

У цю важливу мить мого життя, коли усвідомлюю велич єпископського сану, свою убогість і неміч, мене охоплює страх. Але разом із тим пам’ятаю, що Божественна благодать «немощная врачует и оскудевающая восполняет».

Архієрейське служіння є тяжкий хрест, тому що воно вимагає не тільки відповідності високим нормам християнської моралі, але й прояву найвищих духовних якостей задля користі Святої Церкви Христової і народу Божого. Це служіння пов’язане з багатьма труднощами і потребує від архієрея багатьох зусиль.

Нині, оглядаючись на прожиті роки мого життя, я відчуваю на собі любов Творця і непрестанну дію Його благого Промислу. З дитячих літ Господь вів мене до священницького служіння, спочатку через вівтарний послух у рідному храмі на Буковинській землі, а потім, після служби в армії, через чернече життя у великій святині Православ’я – Свято-Успенській Почаївській Лаврі. Саме там сподобив мене Господь прийняти священний сан. Свята Почаївська обитель стала фундаментом, на якому збудований увесь мій духовний світ.

В ці важливі для мене хвилини хочу щиро подякувати всім тим, хто докладав зусиль до мого духовного становлення. Перш за все, мене завжди надихала первосвятительська мудрість Вашого Блаженства. Глибоко переконаний, що мир і спокій, єдність та розквіт Української Православної Церкви стали можливими завдяки Вашим молитвам і Вашій невтомній праці. Я прошу молитов Вашого Блаженства за моє недостоїнство, а в свою чергу буду намагатися виправдати ту високу довіру, яку Ви мені висловили.

Низько вклоняюсь Високопреосвященнішому архієпископу Кам’янець-Подільському і Городоцькому Феодору, який рукоположив мене у священний сан.

Особлива подяка Преосвященнішому єпископу Володимир-Волинському і Ковельському Володимиру. Звершуючи своє архіпастирське служіння на Шепетівській кафедрі, владика Володимир довірив мені послух у Свято-Різдва-Богородичному чоловічому Городищенському монастирі.

Дякую за молитви і допомогу всім браттям-пастирям, вчителям, наставникам і друзям, усім тим, хто навчав мене і виховував.

Як волю Божу приймаю своє обрання на єпископське служіння і щиро вірю в те, що благодать Святого Духа торкнеться мене через покладення Ваших святительских рук та укріпить на високе і відповідальне служіння.

Ваше Блаженство, Всечесні Владики! Смиренно і трепетно нині стою перед Вами і молю Вашу святиню благословити і помолитися за мене Всемилостивому Господу, щоб Його Всесильною благодаттю я зміг би непорочно та достойно пронести через все моє життя великий дар єпископського служіння, трудячись на благо Святої Православної Церкви та народу Божого!

Амінь.

 

 

(632)

Оставить комментарий