Майже 18 років діє у селі Воздвиженському Хрестовоздвиженський храм.

У 1996 році він був відроджений стараннями протоієрея Василія Дмитренка.

Два останні роки тут служить настоятелем священик Миколай Габелко.

Але за час свого служіння отець Миколай зробив напевне більше, ніж було зроблено за всі попередні роки. Будівля, де улаш­тована церква, можна сказати древня – це дерев’яний флігель, який 130 років тому побудував біля свого будинку Микола Мико­лайович Неплюєв.

У 2010 році інженери- будівельники, побачивши цю споруду, зробили висновок: «ремонту не підлягає». Тому прихожани зібрали кошти і придбали невеличкий будиночок у центрі села для нової церкви.

Але два роки потому, при­значений до нас настоятелем отець Миколай, уважно оглянув неплюєвський флігель, і сказав: «Будемо тут молитись і трудитись і ці старовинні стіни ще довго нам послужать».

Слова не розійшлися з ділом.

Кожен, хто побував у нашій церкві на цьогорічному святко­вому Пасхальному богослужінні не міг не помітити, як оновився і преобразився внутрішній устрій храму. Скільки нових красивих ікон з’явилося в ньому…

А до цього, якщо б ви зайшли до храму у дні Великого посту, то побачили, що там працює і каменяр, і пічник, і тесляр, і електрик, і штукатур, і маляр, і чорнороб. Але у всіх цих майстрів – одне обличчя і ті ж самі руки. Це обличчя і руки отця Миколая. Нелегке ремесло будівника не заважає настоятелю здійснювати повноцінне священницьке служіння. І ми часто бачили, як отець Миколай після важкої роботи в храмі, знімає робу, одягає підрясник і починає вечірню службу. І жодну службу він не залишає без проповіді. А у цей час у нього вдома, за 25 кілометрів від Воздвиженська, в другому селі, його чекає рідна сім’я: дружина, діти, господарство…

Нелегко дається о. Миколаю його служіння. Його – чоловіка, який живе по-християнськи, і православного священика, який суворо дотримується канонів Церкви, буває засмучує нерозуміння як далеких, так і ближніх, та й нас грішних. Така вже доля священика в наш час. Але отець Миколай продовжує свою справу з вірою і надією.

Він радіє кожній новій людині, яка заходить до храму. Радіє, коли на літургії є хоча б одна душа, яка прагне причаститися. Тільки, на жаль, число прихожан серед воздвиженців росте повільно. Попереду ще багато роботи, як в подальшому ремонті храму, так і служіння в ньому – у справі спасіння душ людських, приведення їх до Бога і Церкви.

Напередодні відзначення цер­ковного дня пам’яті святителя Миколи Мирлікийського – іменин нашого доброго настоятеля, ми хочемо від щирого серця под­якувати отцю Миколаю за його подвижницький труд і служіння. І побажати йому милості Божої, здоров’я та благополуччя.

Прихожани Хресто-Воздвиженського храму села Воздвиженське

(111)